Фото

ЧОМУ ЗМІНЮЮТЬСЯ ПОРИ РОКУ

ЧОМУ ЗМІНЮЮТЬСЯ ПОРИ РОКУ

Зміна пір року – вічне й постійне явище природи. Причина його полягає в русі Землі навколо Сонця.
Шлях, по якому в космічному просторі рухається земна куля, має форму витягнутого кола, овалу. У центрі цього ОВАЛУ Сонце.
Перехід від теплої пори року (весна, літо) до холодної (осінь, зима) відбувається не тому, що Земля то наближається до Сонця, то віддаляється від нього. Але сьогодні так думають багато людей!
Річ у тім, що Земля, крім обігу навколо Сонця, обертається навколо уявної осі (лінії, що проходить через Північний і Південний полюси). Пори року змінюються саме завдяки ОБЕРТАННЮ. Спочатку один бік Землі повернений до Сонця, потім – інший. Літо настає на тому боці, який повернений до Сонця.
На більшій частині земної кулі чотири пори року –літо, осінь, зима, весна. Але є місця, де тільки дві пори року.
В Антарктиді й Арктиці рік буває лише дві пори року. Улітку сонце не заходить, а взимку не сходить. В близьких до Екватора частинах земної кулі буває теж дві пори року. Після довгого спекотного сухого періоду настає сезон дощів.

Давньогрецька  легенда «Як з’явились пори року»

Юна прекрасна Персефона була дочкою Зевса й богині родючості Деметри. У неї закохався владика підземного царства – Аїд – і вирішив викрасти її. Якось Персефона збирала квіти на лузі. Зненацька з-під землі виросла квітка з чудовим ароматом. Її пахощі наповнили всю долину. Персефона підбігла до квітки й зірвала її. У ту ж мить земля розверзлась під її ногами… Аїд підхопив дівчину й помчав на своїй золотій колісниці в підземне царство. Персефона встигла тільки зойкнути. Її крик почула Деметра. Вона поспішила в долину, але там уже нікого не було. Ридаючи, Деметра вирушила на пошуки дочки. Довго блукала по землі, але ніде не могла її знайти. Тоді прийшла вона до бога Геліоса.
-Усе ти бачиш, променистий Геліосе! Ніщо не може зникнути без тебе. Благаю, скажи, де моя донька?
-Даремно ти шукаєш її на землі, Деметро! Аїд викрав твою дочку й відвіз у царство мертвих. Тепер Персефона – королева підземного царства.
Стиснулося серце Деметри від горя. Покинула вона Олімп, вдягла темні шати і стала скитатись по землі, проливаючи гіркі сльози. Висохла земля, стали гинути сади, ліси й поля, зникли квіти й плоди.
Голод прийшов на землю, і люди, плачучи, волали до богів. Але Деметра не слухала їх. Тоді Зевс став просити богиню, щоб вона повернулася на Олімп.
-Не повернуся, поки Персефона не буде зі мною!
І Зевс послав до Аїда Гермеса, велівши владиці підземного царства відпустити Персефону.
Не міг Аїд противитися волі Зевса. Але, відпускаючи Персефону на землю, він запропонував їй з’їсти зернятко граната, і вона з’їла його. Тепер Аїд знав, що дружина не покине його назавжди, адже гранатове зернятко було символом шлюбу.
Деметра радісно зустріла дочку й повернулася з нею на Олімп. Ізнову ожила земля, зазеленіли поля й ліси, зацвіли сади. Пробудилася природа, раділи люди, і все живе славило могутню Деметру. Але Персефона не могла залишитися назавжди з матір’ю. Дві третини року вона живе з нею, а одну третину проводить у підземному царстві зі своїм чоловіком. І тоді знову засмучується Деметра, ллє сльози, а на землі никне все живе й наступає зима. Але от повертається Персефона до матері – і знову приходить весна, і розцвітає земля. 

Вірші

Зима

Грудень

Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.

Січень

Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.

Лютий

Лютий морозець гукає –
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,
Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.

Весна

Березень

Всі берези у сережках,
І калюжі є на стежках,
Всюди в лісі тане сніг –
Березень став на поріг.
Де горбок у верболозі,
Там ведмедик спить в барлозі.
Його сонечко лоскоче,
А вставати він не хоче.
Почали струмки дзвеніти,
Щоб ведмедика збудити,
Зацвірінькали пташки:
І синички, і шпаки,
Що з далекої мандрівки
Повернулися в домівки.
А в болоті жабенята
Завелись й собі співати—
Цілий ліс вже гомонить,
А ведмедик спить та спить.
Тут малюк наш посміхнувся,
Потер очі і проснувся.

Квітень

Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки:
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки—
Малюкам плести віночки.

Травень

По травах шовкових,
Лісах та дібровах
Травень блукає,
На сопілці грає,
І де він проходить –
То там жито сходить,
У садочках пишно
Розцвітають вишні.
В малих козенят,
Веселих ягнят
Прорізались трішки
Молоденькі ріжки.

Літо

Червень

Червень сонечко гаряче,
Стигле яблучко неначе,
Вийняв прямо із кишені
Й дав солодких ягід жменю:
Запашної полуниці
Та солодкої суниці.

Липень

У садочку біля хати
Наша липка зацвіла.
Це тому скажу, малята,
Липню черга вже прийшла:
Бджілки весело гудуть,
З медом кошики несуть.

Серпень

Далі серпень поспішає
І серпа в руці тримає.
В полі він хазяйнував,
Колосочки всі зібрав,
Складав зерня до зернинки,
Щоб спекти тобі хлібинку.

Осінь

Вересень

Вересень спішить у гості
Та веде з собою осінь.
І везуть вони в візку
Ось компанію яку:
Черевань гарбуз сидить,
Про щось з перцем гомонить,
І пузаті капустинки,
Наче баби у хустинках,
Жовті дині і квасоля,
І картопля прямо з поля,
І веселі три морквини,
В купі суконь цибулину,
І червоний бурячок,
Щоб варити борщичок.

Жовтень

Жовтень пензлика дістав –
Листя все пофарбував.
Жовтий-жовтий клен стоїть,
Явір, як в огні, горить.
Різнобарвним килимком
Ідуть білка з їжаком:
В нього яблучка в торбинці
Й три грибочка ще на спинці,
А у білочки горішки
Із ліщини, та три шишки.
Наносили вже багато—
Ціла купа в них, малята,
Щоб в комору заховать –
Будуть взимку ласувать.

Листопад

Листопад несе в ковші
Сірі хмари і дощі.
Листя все пооблітало,
І пташок в лісах не стало.
Відлетіли ластівки,
Білі лебеді й шпаки,
Журавлі і качки сірі—
Всі полинули у вирій.
А горобчики, малята,
Будуть з нами зимувати.

Вірші про пори року

РІК 
Неспішно, крок за кроком,
Минають чотири пори року,
Одна пора проходить,
Інша услід надходить.
Зима — це хуртовина,
Весна у квітах лине,
А потім — тепле літо
І осінь, в сум одіта.
Ось так із року в рік
Минає часу лік.

НОВОРОЧОК
Між льодами звіддалік
Дибуляє дідо Рік.
А за дідом — цок, цок, цок! —
Чудодій Новорочок.
Сіє зерна з рукава,
Снігом землю покрива.
На дітей рівняє крок
І росте Новорочок.
Він ялинку нам несе,
Бо великий він — і все!

ЗИМА
Хуртовина замітає,
Дід Мороз за ніс щипає,
І сьогодні вранці тато
Нам ялинку вніс у хату.
А з гори летять малята,
Хто на лижах, хто в санчатах,
Бо зима до нас прийшла,
Сніг і кригу принесла.

ЗИМОВЕ СОНЕЧКО
Ох, тріщить мороз лихий!
Замело усі шляхи.
За вікном лютує стужа.
Оля в ліжечку. Нездужа.

Сонце в шибку загляда,
В нього теж якась біда.
Чорно каркає ворона:
"В сонця горлечко червоне!"

ВЕСНА
Де учора сніг білів,
Там струмочок задзвенів.
На галявинці у лісі
Білі проліски звелися.
Пташки весело співають,
І дерева розквітають.
Прокидаючись від сну,
Зустрічає світ весну.

ВЕСНЯНІ ДАРУНКИВесна
дарує кожному,
що треба
і що хочеться.
Полям —
сніги поталі,
лісам —
траву і листя,
птахам,
які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам —
ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам —
теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.

ВЕСНЯНА КАЗКА
У зими гостей нема
В крижаній твердині.
Замикається сама
В найміцніших стінах.

Тут ховає від усіх
Величезні скрині.
І лежать на скринях тих
Паморозь та іній.

Тут вітриська навесні,
Тут замки потрійні,
Бо коштовності весни
Є у кожній скрині.

Срібла й золота нема —
Інша це скарбниця:
Заховала тут зима
Дощик, блискавицю.

В скрині спить
Весняний грім
І веселка поруч з ним,
Хмари — ланцюжками,
Дощик — торочками.

В сніговій перині
Спить зима на скрині.

Сниться їй, що назавжди
Сонце полонила,
Притягла його сюди,
В скриню зачинила.

І радіє уві сні,
І волає в хащі:
— Скарбу капосній весні
Не віддам нізащо!

І здійсню я залюбки
Заповітну мрію —
Увесь світ я навіки
Кригою накрию!

Але марні сни зими —
Строк її минає.
Вже прокинулись громи —
Гуркіт їх лунає.

Хоч кричи, хоч не кричи —
Скрізь струмочки сині
Золоті несуть ключі
Відчиняти скрині.

Вітерець духмяний мчить —
Небо чистить млисте.
І не можна зачинить
Сонце променисте!

ЛІТО
Сонце з неба усміхається,
Діти на галявці граються,
А у лісі, за рікою,
Пахне свіжою травою.
Пташки цілий день співають,
Абрикоси достигають.
Все ясним, яскравим стало:
Літо в гості завітало.

ЛІТО
Теплий дощ умиє конюшину,
Закружля кульбабин парашут.
Літо з повним кошиком ожини
Йде до нас у крапельках дощу.

ЩО ПОДАРУЄ ЛІТО?
—  Літо, що мені готуєш?
Що на спомин подаруєш?
—  Подарую, — каже літо, —
Сонячне тепло і квіти!
В небі — райдугу-дугу
І ромашки на лугу.
—  Що іще даси мені?
— Дзвін джерельний в тишині,
Сосни, клени і дуби,
І суниці і гриби,
Солов'я, що всіх чарує,
Ще й зозулю подарую.
Хай на дереві високім
Накує вам довгі роки!

ОСІНЬ
Листя стало золотим,
На полях туман, як дим.
Сірий дощик накрапає,
Сумом землю огортає,
В вирій пташки відлітають,
І листочки опадають.
У туманах вся, у росах
Осінь йде золотокоса.

ВЕРЕСЕНЬ
Росами довкола
Бризкає наш день.
Вересень до школи
З книжкою іде.

Зайчик по галяві
Скаче навпрошки.
Сонечко смагляве
Котять хлопчаки.

Вісником упертим
Лине лелеча.
Світиться планета
Юна, як дівча.

Хилить горобина
Грона вогняні.
Мирно голубіє
Глобусу вікні.

МАЛЕНЬКА ОСІНЬ
Осінь - лагідний друг
Для Оленки сьогодні,
Бо листочки навкруг
І зелені, й червоні.

Й жовтий колір вони,
І оранжевий мають,
Із дерев, з вишини
Все спадають, спадають.

- Осінь, осінь, постій,
Ми із мамою просим.
У роботі твоїй
Поможу тобі, осінь.

У Оленки слова
Не розходяться з ділом –
Вже листочки зрива
Із гіллячок уміло.

Личко в неї сія,
Каже мамі Оленка:
- Правда ж, мамочко, я -
Наче осінь маленька?

Мультфільм

Пора року

Пора́ ро́ку (сезон фр. saison, від лат. satio — сівба, час сівби) — період у річному циклі розвитку природи. В помірному кліматі північної кулі, у тім числі вУкраїні, розрізняють такі пори року: весна, літо, осінь, зима. Це чотири рівні періоди, на які умовно поділено річний цикл розвитку природи.

Зміна пір року на Землі зумовлена її рухом навколо Сонця та нахилом земної осі до площини екліптики під кутом 66,5°. Для населення помірних широт є звичними певні ритмічні зміни в навколишній природі, які повторюються з року в рік і які називають порами року. Кожному добре знайомі природні ознаки весни, літа, осені, зими; їх легко розрізнити в довкіллі, на фото чи картинах. Пори року впливають на господарську діяльність, планування робочого часу і відпочинку, побут і стан здоров'я.

У більшості країн північної півкулі прийнято такі дати початку і кінця календарних пір року:

·         Весна — від 1 березня до 31 травня

·         Літо — від 1 червня до 31 серпня

·         Осінь — від 1 вересня до 30 листопада

·         Зима — від 1 грудня до 28 лютого (у високосні роки — до 29 лютого)

У південній півкулі пори року протилежні:

·         Весна — від 1 вересня до 30 листопада

·         Літо — від 1 грудня до останнього дня лютого

·         Осінь — від 1 березня до 31 травня

·         Зима — від 1 червня до 31 серпня

Також розрізняють астрономічні пори року, які тривають від дати сонцестояння до дати рівнодення. У північній півкулі астрономічне літо триває від 21 червня до 23 вересня, астрономічна осінь — до 21 грудня, тоді починається астрономічна зима, яка триває до 20 березня, з цієї дати починається астрономічна весна.

Для кожної пори року характерні певні світлові і температурні умови. Зміни пір року особливо виражені в помірних широтах.

Реальні зміни в природі не завжди відповідають календарним межам пір року. Кліматологи пов'язують зміну пори року з датами переходу середньодобових температур повітря через значення 0 °C і +15 °C.

Отже, кліматична весна настає тоді, коли середньодобова температура зростає від 0 °C до +15 °C, літо — період з температурами понад +15 °C, осінь — коли температура знижується від +15 °C до 0 °C, а зима — період з добовими показниками температури, нижчими від 0 °C.

В Україні пори року виражені досить чітко. Весна настає спочатку на Південному березі Криму — уже наприкінці лютого, натомість на північному сході країни — лише наприкінці березня. Для ранньої весни характерна нестійка погода: бувають різкі похолодання, до травня спостерігаються приморозки, іноді випадає сніг. У степовій зоні виникають пилові бурі. Навесні починаються грози і сильні дощі.

Літо — найтепліша і найвологіша (крім Південного берега Криму) пора року. На півдні воно настає на початку, а на півночі — наприкінці травня, закінчується приблизно у першій декаді вересня. В Українських Карпатах його тривалість значно коротша. Максимум опадів припадає на червень — липень, часто гримлять грози, ллють зливи, іноді випадає град. У бездощові періоди, особливо у південних районах країни, бувають суховії, пилові бурі та посухи.

На початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода. Часто під впливом теплих тропічних повітряних мас буває бабине літо, коли температура повітря перевищує +20 °C. Вторгнення холодних арктичних мас у вересні — жовтні спричиняє заморозки. У другій половині осені внаслідок активізації циклонів переважає похмура погода з дощами і туманами.

Зима настає наприкінці листопада — на початку грудня (на Закарпатті — у середині грудня). Це найхолодніша пора року, якій властива морозна погода з випаданням снігу і встановленням снігового покриву. Українська зима порівняно м'яка, з частими відлигами. Проте часом бувають хуртовини, ожеледь, тумани, у горах — снігові лавини. На Південному березі Криму тривалого зимового періоду не буває, сніговий покрив не встановлюється, хоча сніг випадає щороку.